Предстоятель Православної Церкви України
Нинішній Митрополит Епіфаній народився 3 лютого 1979 року на Одещині в с. Волкове. Тоді його звали Сергій Думенко.
Сергій закінчив у 1996 році зі срібною медаллю загальноосвітню школу у рідному селі. Майбутній владика ПЦУ мав у атестаті єдину четвірку з праці.
Як згадують вчителі, майбутній Митрополит Епіфаній сидів на останній парті, але це не заважало йому добре вчитися. Хлопчик любив читати, цікавився навіть духовними творами.
Вже у 11 класі Сергій вирішив стати священиком. Таке рішення він прийняв, мабуть, під впливом свого діда, який, за спогадами односельців, був досить побожним. Але до церкви онука вперше привела бабуся.
Випускник сільської школи Думенко, як і мріяв, пішов навчатись у Київську духовну семінарію. Закінчивши її, хлопець продовжив навчання у академії. Успішно захистивши дисертацію молодий священик отримує ступінь кандидата богослов'я.
У 2006-2007 роках Сергій Думенко проходив стажування на філософському факультеті Афінського національного університету.
У 2012 році вже став Епіфанієм богослов захистив докторську дисертацію. На цей час митрополит є автором понад 50 наукових праць.
Митрополит Епіфаній у соцмережах
Епіфаній веде свою сторінку у facebook, у якій на кінець 2021 року налічується 125 тисяч передплатників.
Кар'єра
Свій шлях до вершини української православної церкви Сергій Думенко (Епіфаній) розпочав у 2003 році з посади секретаря-референта Рівненської Єпархії.
Водночас священик викладав у Рівненській духовній семінарії (УПЦ Київського патріархату), був редактором єпархіального інтернет-видання та членом редколегії єпархіальної газети.
2005 року молодого священнослужителя прийняли до спілки журналістів України.
2007 року православний журналіст та прес-секретар Думенко переїжджає до Києва. Його запросили викладати у столичній богословській академії УПЦ КП та призначили завідувачем кафедри філології.
У грудні того ж року Сергій Думенко вирішує стати ченцем, що відкривало перспективи обіймати найвищі посади в церковній ієрархії. Під час постригу він бере на себе ім'я святого Епіфанія.
Цей Кіпрський святий відомий своїм благочестям і благодійністю. Він воскресав померлих язичників, найголовніше – був письменником. Мабуть, ця обставина і вплинула на вибір церковного імені Епіфаній.
Подальша кар'єра отця Епіфанія пов'язана з Київським патріархом Філаретом. За чутками, молодий богослов сподобався літньому предстоятелю, який перебуває під анафемою московського Патріарха, своїми широкими знаннями в галузі богослов'я та активною позицією у становленні самостійної української церкви.
6 січня 2008 року Філарет висвятив Епіфанія у сан ієродьякона.
20 січня того ж року Філарет висвятив Епіфанія в ієромонахи. Ще через 5 днів він призначив Епіфанія своїм секретарем, а 16 березня звів його до сану архімандрита.
Через два місяці молодий архімандрит Епіфаній призначений керуючим справами Київської патріархії, що свідчило про найвищу довіру до нього з боку Філарета.
У жовтні 2009 року на настійну вимогу патріарха його обрано єпископом Вишгородським, а через рік призначено ректором Київської православної богословської академії та одночасно з цим керуючим Переяслав-Хмельницькою єпархією.
У січні 2012 року Епіфаній зведений Філаретом у сан архієпископа. Через рік майбутній глава ПЦУ з волі Київського Патріарха вже стає митрополитом.
Як стверджують релігієзнавці, літній Філарет розглядав Епіфанія своїм наступником. І як тільки Вселенський патріарх Варфоломій ухвалив рішення надати українській церкві томос, Філарет висунув кандидатуру свого протеже на посаду настоятеля нової церковної організації.
15 грудня 2018 року у Софії Київській пройшов Об'єднавчий собор, де було розглянуто кандидатів на посаду голови автокефальної української церкви. Більшість священнослужителів, які брали участь у заході, проголосували за Епіфанія.
6 січня 2019 року митрополит Епіфаній вирушив до Туреччини для отримання томосу про автокефалію Православної церкви України. Цей документ урочисто було вручено Вселенським патріархом Варфоломієм.
Щойно вибравшись на високу церковну посаду, Епіфаній став об'єктом загроз з боку голови Московського патріархату Кирила. Предстоятель РПЦ загрожував українському митрополиту будь-якими автомобілями.
А в російських пропагандистських ЗМІ стали з'являтися фейкові публікації про те, що нібито Епіфаній наказав своїм прихильникам захоплювати силою парафії Московського патріархату силою.
У відповідь на це у своїх проповідях та виступах в українських медіа глава ПЦУ неодноразово наголошує, що силового захоплення парафій УПЦ МП не буде.
3 лютого 2019 року у свій день народження митрополит Епіфаній був інтронізований у Софійському соборі на найвищу церковну посаду у ПЦУ.
Скандали
Незабаром після обрання Епіфанія настоятелем ПЦУ між ним та Філаретом спалахнув серйозний конфлікт, який вилився у медійний скандал.
Філарет вважав, що митрополит Епіфаній стане предстоятелем лише зовнішнього світу. А всередині нової церкви владу збереже саме він.
Одним із джерел конфлікту було питання про Синод ПЦУ. У своїх публічних висловлюваннях у цей період Філарет прямо і недвозначно дав зрозуміти, що його не влаштовує статут ПЦУ, який, за його словами, був нав'язаний греками.
Філарет просто зрозумів, що втратив контроль над Синодом.
3 квітня 2019 року на офіційному сайті УПЦ КП cerkva.info за благословенням патріарха Філарета було опубліковано звернення архієпископа Йоасафа (Шибааєва) під назвою "Не можу мовчати!". Іоасаф стверджував, що в ПЦУ "явно твориться беззаконня", і "на наших очах і з нашою мимовільною участю стався церковний переворот", під час якого "обманом змінили тільки Предстоятеля Церкви, але й саму Церкву направили якимсь брехливим шляхом".
9 травня в інтерв'ю інформаційній службі ТСН Філарет підтвердив, що не вважає Київський патріархат розпущеним.
10 травня Філарет розіслав колишнім єпископам УПЦ Київського патріархату запрошення на зустріч для "братської бесіди", намічену на 14 травня, під час якої він розраховував заручитися їхньою підтримкою, причому запрошення було надруковано на бланку розпущеного раніше УПЦ КП.
15 травня Філарет зібрав прес-конференцію, на якій повторив свої вимоги та відкрито звинуватив предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія у порушенні домовленостей, досягнутих під час об'єднавчого собору. За словами Філарета, домовленості полягали в тому, що Епіфаній нібито представлятиме церкву в православному світі, тому що УПЦ отримує статус митрополії, а також він допомагатиме патріарху в управлінні церквою, але керівництво церквою залишається за Філаретом.
У відповідь на ці звинувачення 16 травня митрополит Епіфаній заявив, що у Філарета було "тільки бажання повернути стару систему управління, ... прагнення не змінюватися і все тримати тільки в підкоренні волі однієї людини. Якщо ми повертатимемося до старої, то це буде порушення статуту і томоса, у якому ясно прописані норми управління церквою".
Епіфаній не погодився зі звинуваченнями у тому, що він ігнорує поради Філарета.
26 червня 2019 року в інтерв'ю виданню Comments.ua Філарет заявив, що Епіфаній є незаконним сином митрополита Данила і вихований був у родині Чекалюків. Докази цього нібито вже є.
Водночас Філарет включився у боротьбу за майно церкви, зібравши кілька акцій своїх прихильників на підтримку.
Все закінчилося тим, що 4 лютого 2020 року Філарет був позбавлений повноважень члена Синоду Православної церкви України через "відсутність на шести засіданнях Священного Синоду поспіль, необґрунтована відмова брати участь у засіданні Священного Синоду, незважаючи на письмове запрошення".
Було ухвалено рішення "встановити, що почесний патріарх Філарет з 24 червня 2019 року є архієреєм Православної церкви України на спокої, у зв’язку з цим йому канонічно заборонено здійснювати будь-які хіротонії".
У відповідь на це прес-служба Київської патріархії заявила, що "Визначення Священного Синоду Православної Церкви України від 4 лютого 2020 року щодо Святішого Патріарха Філарета не мають жодної канонічної чи юридичної сили, оскільки Патріарх Філарет - Предстоятель іншої Церкви - Української Православної Церкви Київського Патріарх не є ієрархом Православної Церкви України".
Сім'я
Про сім'ю Епіфанія є наступна офіційна інформація. Мати нинішнього митрополита Віра Богданюк родом із Чернівецької області. Будучи вже вагітною, вона з чоловіком поїхала в Одеську область на заробітки. Там Сергій і народився.
Сім'я із новонародженим повернулася до с. Стара Жадова на Буковині, а за місяць батько майбутнього українського митрополита пішов із сім'ї. Як зізналася Віра в одному з інтерв'ю, її чоловік Петро Думенко почав зловживати алкоголем та розпускав руки. Жити з ним було неможливо.
Вихованням хлопчика, крім матері, займалися бабуся і дідусь. Коли Сергію виповнилося 12 років, його мама вдруге вийшла заміж і народила ще двох дітей.
За словами родичів, Петро Думенко із сином не спілкувався та його життям не цікавився. Пішов із життя отець сьогоднішнього митрополита у 53 роки під час чергового перебування на заробітках.
Цитати
ПРО ПЦУ:
"Як предстоятель церкви я дбаю про те, щоб у церкві панували єдність і мир. Я не керуюся вказівками ні з боку влади, ні з боку Константинополя".
Про стосунки з Філаретом:
"Потрібно розуміти різницю між порадами та ультиматумами. Спілкуючись із почесним патріархом Філаретом, я неодноразово йому це підкреслював - я готовий прислухатися до його порад".
Про Зеленське:
"У нас була зустріч із новообраним президентом, у ході якої ми обговорили нашу майбутню співпрацю з українською владою. І взагалі у мене склалося позитивне враження, що і в майбутньому держава не буде втручатися у внутрішні справи церкви. І ми будемо разом, підтримуючи одна одну, розвиватиме українську державу. У якій також затверджуватиметься і незалежна помісна українська православна церква".
Відео:
